Імплантація служить методом протезування, у якому відновлюють весь зуб, не торкаючись сусідні здорові одиниці. Його корінь і шийка замінюються імплантом, що нагадує гвинт, одна частина якого кріпиться до щелепи, на другу встановлюють штучний зуб.
Відсутність одиниць призводить до того, що атрофується кістка. Тому довготривала відсутність зуба в лунці може призвести до ускладень перед можливістю встановлення дентального імпланту. Якщо виникає атрофія кістки через довготривалу відсутність зуба, перед імплантацією може знадобитися додаткова необхідна процедура - кісткова пластика (нарощування кісткової тканини).
Імпланти добре приживаються та практично не відторгаються в 97% (* згідно світової статистики). Після того , як пройшов період інтеграції імплантів, на їх опори ставлять протези у вигляді мостів, що виготовляються з діоксиду цирконію - мостоподібні протези у випадку імплантації методом "все на 4" або "все на 6" (ALL ON). Якщо імплантація здійснена стандартним типом - на кожен встановлений імплант за допомогою формовуча та абатменту кріпиться коронка з матеріалу діоксиду цирконія або кераміки. Зазвичай, якщо це ділянка зуба жувального навантаження - ставиться коронка саме із цирконію. Титан, який служить матеріалом самого імпланту має біосумістні та інтегруючі властивості з перспективою довготривалої експлуатації.
Коли ставлять імпланти?
При значній втраті зубних одиниць та необхідності відновлення повноцінної жувальної функції імплантація стає ефективним вирішенням сьогодення. Вона потрібна при:
- виправленні дефектів зубного ряду;
- відсутності кількох фрагментів;
- при зменшенні альвеолярних відростків;
- при втраті великої кількості одиниць.
Не можна ставити імпланти хворим із патологіями нервової системи, тим, у кого порушена циркуляція крові, уражена слизова оболонка. Імплантація також не підходить людям, які страждають від діабету та туберкульозу.
Методики встановлення.
Для відновлення зубів вдаються до базальної чи традиційної імплантації. Застосовуючи першу методику, кістку не збільшують, протези ставлять на опору через кілька днів. Друга складається із двох етапів - двоетапна імплантація. Її можна використовувати, якщо втрачені зуби на обох щелепах або якщо їх зовсім немає.
Встановивши імплант, у нього поміщають спеціальну заглушку. Не більше ніж через півроку її замінюють формувачем ясен, що теж викручують тижнів за два, прикріплюючи замість нього абатмент. Недоліком традиційної методики є тривалий період імплантації, але це служить і певною перевагою, оскільки:
+ менший ризик відторгнення;
+ використовуються різноманітні імпланти;
+ великий вибір для подальшого протезування;
+ удовий естетичний вигляд в результаті.
Використовуючи цей спосіб, функції зубів повністю відновлюються.
Суть одноетапної імплантації.
Одномоментна імплантація може стати варіантом за повної втрати зубів або відсутності опорних. У цьому методі вдаються до різних способів встановлення імплантів. На щелепу вживлюють кілька титанових гвинтів, попередньо видаляючи зруйновані одиниці до момента встановлення імплантів. У багатьох випадках кісткову тканину не потрібно нарощувати, тому що довготривалої відсутності зуба в лунці не було через одномоментне видалення та встановлення.
Через тиждень людина вже може жувати нормально. Вся робота виконується за одне відвідування.
Недоліком методу є те, що естетичні показники тут нижчі, ніж при двоетапній імплантації. Пацієнт неухильно має виконувати всі вимоги спеціаліста щоб отримати ефективний резульат як в еститчному плані, так і в функціональному.